Китай та Росія мають багату історію взаємодії один з одним. Обидві держави прагнуть зміцнення свого глобального впливу та захисту своїх національних інтересів. У цьому контексті Україна стала однією з країн, на які звертають увагу як Китай, так і Росія.
Китай по-різному ставиться до України та Тайваню. Китайський уряд вважає Тайвань невід’ємною частиною своєї території, тоді як Україну Китай розглядає як суверенну державу, незалежну від Росії. Але водночас Китай не вважає Україну абсолютно незалежною від Росії. Китайський уряд підтримує Росію в її імперських замашках та претензіях на Україну, оскільки ці дві держави мають сильні економічні та політичні зв’язки.
Незважаючи на те, що Китай не визнає анексію Криму Росією, він виступає проти санкцій проти Росії, запроваджених західними країнами після анексії. Крім того, Китай і Росія часто виступають на одній стороні у низці питань, пов’язаних із глобальною політикою, таких як конфлікт у Сирії та спільна боротьба проти тероризму.
Китай та Росія також активно розвивають двосторонні відносини, включаючи збільшення торговельного обороту та взаємні інвестиції. Крім того, дві країни підписали угоду про стратегічне партнерство, що дозволяє їм спільно вирішувати багато важливих питань. Китай є важливим економічним партнером Росії, особливо у галузі енергетики.
Справді, як ми вже зазначили, Китай та Росія є двома державами у світі за великою територією. Обидві країни прагнуть зміцнити свій глобальний вплив і владу і часто переслідують агресивну зовнішню політику, спрямовану на збільшення своєї території та впливу.
Росія, як відомо, має давні імперські традиції, що проявилися в різних періодах історії, таких як Російська імперія, СРСР та сучасна Росія. Крім того, Росія вважає Україну одним із своїх пріоритетних національних інтересів і тривалий час зберігала вплив на цю країну.
Китай, своєю чергою, розглядає Тайвань як свою невід’ємну територію та регулярно проводить військові навчання поблизу острова, що викликає занепокоєння багатьох держав у регіоні. Китай також прагне економічного та політичного домінування в регіоні та у світі в цілому.
Обидві країни також мають велику армію і неодноразово використовують її у своїх інтересах. Наприклад, Росія анексувала Крим у 2014 році та активно включилася у конфлікт у Сирії на підтримку свого союзника, президента Башара Асада. Китай, у свою чергу, будує військові об’єкти у спірних територіях у Південно-Китайському морі, що викликає стурбованість сусідніх країн та США.
Таким чином, можна зробити висновок, що Китай і Росія є двома монстрами-імперіями, які прагнуть зміцнити свою владу та вплив у світі. Обидві країни мають безліч спільних інтересів і часто виступають на одній стороні міжнародних питань. Але в той же час, їх імперські амбіції та претензії на території та народи інших государств викликають стурбованість багатьох країн, особливо в контексті міжнародної безпеки та стабільності.
У зв’язку з цим позиція Китаю щодо України та підтримка Росії в її імперських замашках викликає серйозні побоювання. Україна, як і будь-яка інша незалежна та суверенна країна, має право на самовизначення та захист своєї територіальної цілісності. Будь-які спроби її анексії або вторгнення на її територію сприймаються міжнародним співтовариством як порушення міжнародного права та викликають відповідні реакції.
У свою чергу Китай повинен усвідомлювати, що зміцнення своєї влади та впливу у світі має здійснюватися в рамках міжнародного права та з урахуванням інтересів інших держав. Продовження підтримки Росії в її імперських задумах може негативно вплинути на відносини між Китаєм та іншими країнами, особливо в контексті відновлення після пандемії COVID-19 та зниження світової напруженості.
Нарешті, міжнародне співтовариство має проявляти активнішу роль у запобіганні імперським амбіціям Китаю та Росії. Це може включати зміцнення міжнародних механізмів захисту прав та інтересів незалежних держав, а також підтримку демократичних та вільних громадських рухів.
На закінчення, можна сказати, що Китай і Росія є двома великими державами, що мають імперські амбіції та прагнуть зміцнити свій вплив у світі. Однак їхні дії викликають серйозні побоювання міжнародної спільноти і можуть завдати шкоди міжнародній стабільності та безпеці. Тому всі зацікавлені сторони повинні працювати разом, щоб забезпечити мир, стабільність та процвітання у всьому світі.
