Спалахи насильства можуть виникати в будь-якому куточку світу та мають потенціал викликати глобальний ризик. Однак, існують певні регіони, де конфлікт може мати більший вплив на стабільність у світі.
Перш за все, це Близький Схід, який від давніх-давен відомий своїми конфліктами. Наприклад, війна в Сирії, яка почалася у 2011 році, спричинила більше 500 тисяч загиблих та понад 5 мільйонів біженців. Цей конфлікт вплинув на стабільність у всьому світі через втручання багатьох зарубіжних держав, таких як Росія та США.
Іншим регіоном, який має великий потенціал для конфліктів, є Азія. Наприклад, взаємні відносини між КНР та Тайванем, які тривалий час напружені, можуть призвести до серйозного конфлікту. Також на острові Корея продовжуються напружені відносини між Північною та Південною Кореями, які також можуть призвести до війни.
Нарешті, Європа також може бути джерелом конфлікту. Наприклад, конфлікт на сході України, який триває з 2014 року, має потенціал вплинути на стабільність у всьому регіоні, а також на відносини між Росією та Заходом.
Безумовно, конфлікти можуть виникати в будь-якому регіоні світу, але деякі з них мають більший потенціал вплинути на глобальну стабільність. Будь-який конфлікт може мати далекосяжні наслідки, які можуть відчутно відобразитися на життя людей у всьому світі.
Тому важливо, щоб усі держави та міжнародні організації діяли разом, щоб запобігти конфліктам та забезпечити стабільність у світі. Необхідно вдосконалювати міжнародні відносини, здійснювати політичну дипломатію та миротворчі операції, встановлювати правила та механізми, які допоможуть врегулювати їх на початкових етапах.
Зокрема, деякі зони, які можуть стати джерелом конфлікту, включають кризові райони на Близькому Сході, Північну Корею та Південну Китайське море, де ведуться територіальні конфлікти між державами. Крім того, більшість конфліктів, пов’язаних із тероризмом, відбуваються у країнах з низьким рівнем економічного розвитку та слабкою політичною стабільністю.
Навіть малі конфлікти можуть мати далекосяжні наслідки для світової стабільності, наприклад, можуть призвести до економічних криз, розпалювати етнічні та релігійні конфлікти, сприяти поширенню збройних конфліктів і терористичних актів.
Отже, важливо, щоб держави та міжнародні організації діяли разом для запобігання конфліктам та забезпечення стабільності у світі. Необхідно зосередитися на забезпеченні мирного врегулювання конфліктів, поліпшенні економічної та соціальної стабільності, а також на сприянні демократії та правам людини в усьому світі.
Ми підготували короткий огляд конфліктів у світі. Кожен з них може перерости в повномасштабні бойові дії з використанням ядерної зброї, що призведе до серйозних наслідків, таких як перерви в постачанні енергетичних ресурсів, порушення глобальних інфраструктурних ланцюгів, підвищення цін на товари, зниження рівня життя, масові переселення людей, які відчує весь світ. Для нашої країни наслідки можуть бути ще більшими, оскільки кожна нова криза відволікає увагу світової спільноти від війни Росії проти України, примушуючи США і ЄС перерозподіляти свої дипломатичні та військові ресурси з російсько-українського фронту на боротьбу з новими загрозами, що можуть загрожувати стабільності всього світу.
Тайвань
З 1950 року, Комуністична Китайська Народна Республіка намагається повернути свій суверенітет над Тайванем, що є колишньою територією Китайської Республіки. Зараз, більшість тайванців задоволені нинішнім статус-кво, як показує опитування проведене тайванським Державним університетом Чженчжі в червні 2022 року, де лише 5,2% мешканців острова підтримують ідею незалежності, 1,3% висловлюються за об’єднання з материковим Китаєм, а 93,5% задоволені статус-кво.
Однак, останніми роками, китайське керівництво все частіше розглядає можливість застосування військової сили для повернення контролю над островом. Це може призвести до прямого зіткнення між США та Китаєм, оскільки Сполучені Штати мають зобов’язання захищати Тайбей. Це не тільки становить загрозу ядерної війни, але й може стати гуманітарною катастрофою, оскільки на Тайвані проживає 23 мільйони людей. Крім того, Тайвань відіграє важливу роль у світі завдяки своїм технологічним досягненням, так як він є 19-ю за розміром економікою світу і виробляє понад 50% усіх напівпровідників у світі.
Китаїсти вважають, що Пекін утримається від воєнної дії проти Тайваню, але буде тискати його економічно, що може призвести до соціальних і політичних протестів на острові. В будь-якому випадку, ситуація навколо Тайваню продовжує залишатися нестабільною, і світова спільнота повинна слідкувати за нею уважно. У кінцевому рахунку, рішення щодо майбутнього Тайваню повинно ґрунтуватися на волі його народу та повазі до міжнародного права.
Індо-пакистанське протистояння
Експерти з багатьох країн попереджають про те, що війна між Індією та Пакистаном може виникнути в будь-який момент, оскільки ці країни від давніх часів не мають злагоди. Головною причиною конфлікту є Кашмір, за який змагаються обидві сторони. Індія та Пакистан відбули три війни через Кашмір у 1947-1949 роках, 1965-му і 1971-му роках, а також низку прикордонних конфліктів. Сепаратистські настрої серед мусульманського населення Індійської частини Кашміру і високий рівень безробіття викликають нестабільність у регіоні та можуть привести до ескалації конфлікту.
Загострення ситуації на кордоні може мати небезпечні наслідки не тільки для Південної Азії, але й для міжнародної безпеки в цілому. Оскільки індо-пакистанський конфлікт має релігійну основу, в нього можуть бути втягнуті інші мусульманські країни. Індія та Пакистан є ядерними державами, що додає страху до можливої ескалації конфлікту. Навіть локальний збройний конфлікт між двома країнами, які володіють ядерною зброєю, може мати непередбачувані наслідки для всього світу. Тому, міжнародна спільнота повинна бути обережною та відслідковувати ситуацію в регіоні, щоб запобігти можливим конфліктам.
2 Кореї
“38 паралель” – один з небагатьох реліктів холодної війни, що залишилися від часів протистояння СРСР і США. Вона з’явилася як умовний кордон у 1945 році й після війни у 1950-1953 роках демілітаризованою зоною розділяє Корейський півострів на дві частини – тоталітарну злиденну Північ та демократичний багатий Південь. Дві Кореї формально досі перебувають у стані війни, оскільки війна 1950-1953 років закінчилася підписанням перемир’я, а не миру. І обидві країни декларують готовність до об’єднання.
Напруженість на Корейському півострові великою мірою викликана тим, що Пхеньян володіє ядерною зброєю, а глава Північної Кореї Кім Чен Ін неодноразово заявляв про готовність використати ядерну зброю в потенційних військових конфліктах зі Сполученими Штатами та Південною Кореєю. Втім, аналітики вважають: хоча північнокорейський лідер часто погрожує суперникам ядерною зброєю, малоймовірно, що він застосує її першим проти США і їхніх союзників – Південної Кореї та Японії. Безумовно, за цими погрозами стоїть бажання Кіма III виторгувати в міжнародної спільноти фінансові та політичні преференції в ситуації, коли КНДР переживає економічну кризу. Наявність же ядерної зброї – гарантія, що ніхто у світі не наважиться на тебе напасти.
На події на Корейському півострові велику роль відіграє також міжнародне співтовариство. ООН вже давно звертає увагу на проблему ядерної зброї в Північній Кореї та вводила різні санкції проти цієї країни, але це не призвело до значних змін у політиці КНДР. Також важливу роль в цьому конфлікті відіграють дипломатичні спроби знайти мирне рішення. Наприклад, під час зустрічі Кім Чен Ина та президента США Дональда Трампа у 2018 році було підписано спільну декларацію, яка містила зобов’язання з обох сторін відновити відносини та поновити переговори, але подальші переговори не принесли значних результатів.
У будь-якому разі, напруженість на Корейському півострові залишається високою, а збройний конфлікт може мати катастрофічні наслідки для регіону та всього світу. Тому міжнародне співтовариство повинне продовжувати займатися цією проблемою та шукати способи досягнення мирного врегулювання конфлікту.
Близький Схід
Протистояння між Іраном та Ізраїлем триває вже більше десятиліття, починаючи з перемоги Ісламської революції 1979 року в Ірані. Іран називає Ізраїль “малим сатаною” і закликає до його знищення. Іран також активний у регіоні Лівану, Сирії, Ємену, підтримує різні радикальні ісламські угруповання та має потенціал для розробки ядерної зброї. Це становить загрозу не тільки для Ізраїлю, а й для інших країн у регіоні, таких як Саудівська Аравія.
Президент США Джо Байден та прем’єр-міністр Ізраїлю Яїр Лапід підписали “Єрусалимську декларацію”, де зобов’язалися протидіяти Ірану в його прагненні розробити ядерну зброю. Байден заявив, що на крайній випадок може бути застосована сила проти Ірану, щоб не дозволити йому створити ядерну зброю.
Ізраїль готовий атакувати Іран, щоб зупинити розвиток його ядерної програми. Однак експерти вважали сценарій повномасштабної війни малореалістичним через відсутність спільного кордону між країнами. Замість цього, Ізраїль може активізувати диверсійно-розвідувальні операції, а Іран може завдавати ударів по Ізраїлю через свої проксі-сили.
Останнім часом заговорили про песимістичний сценарій у зв’язку з наміром Тель-Авіва домогтися від Тегерана згоди на підписання нової довгострокової угоди щодо ядерної зброї.
Продовжуючи думку про підписання угоди, слід зазначити, що вона може мати значення не тільки для Ізраїлю та Ірану, але й для стабільності всього Близького Сходу. Потенційне зменшення геополітичної напруги між цими двома державами може позитивно позначитись на ситуації в регіоні.
Звичайно, відносини між Іраном та Ізраїлем є дуже складними та напруженими, і їх не вирішить одна угода. Проте, підписання угоди може бути кроком в правильному напрямку для поліпшення відносин та зменшення геополітичних напруг. Також, важливо, щоб інші країни регіону, такі як Саудівська Аравія та ОАЕ, також долучилися до діалогу та співпраці для забезпечення стабільності та миру в Близькому Сході.
Отже, незважаючи на складність відносин між Іраном та Ізраїлем, підписання угоди щодо іранської ядерної програми може стати кроком до зменшення геополітичної напруги в регіоні та сприяти миру та стабільності в Близькому Сході.
Балкани
Нещодавній конфлікт між Косово і Сербією через рішення Приштини про перереєстрацію транспортних засобів та ідентифікаційних карт знову розбудив у Європі страхи перед черговою громадянською війною на Балканах – з новими «сребреницями», бомбардуваннями цивільної інфраструктури, обстрілами мирних жителів, сотнями тисяч біженців. І хоча все обійшлося, очікування, що ситуація на Балканах може швидко змінитися на гіршу, нікуди не зникло.
Ці настрої викликані неврегульованістю відносин між Приштиною та Белградом, наявністю напівнезалежного сербського регіону на території Косова, проблемами в Боснії та Герцеговині (де складна й хитка політична система в одній країні поєднує бошняків, хорватів та сербів), шовіністичними настроями в Сербії, сильним сербським впливом у Чорногорії. Але очікування гіршого розвитку подій підживлюються ще й тим, що Росія має серйозний вплив в регіоні й може в будь-який момент спричинити конфлікт, що стане новою загрозою для Сполучених Штатів та Європейського Союзу, та знижить увагу до російсько-української війни.
Президентка Косово Вйоса Османі зазначає, що метою Путіна є дестабілізація Європи, тому можливо очікувати, що Західні Балкани можуть стати новою метою конфлікту. Останні події на Балканах показали, що ситуація залишається напруженою та потребує уваги та дій з боку міжнародної спільноти, щоб запобігти новому конфлікту та зберегти мир та стабільність в регіоні.
Що буде з Придністров’ям
Північно-східна частина Молдови, яка межує з Україною, є територією, на якій розміщується незаконно створена і невизнана міжнародною спільнотою «Придністровська Молдавська Республіка». Конфлікт виник наприкінці 80-х – початку 90-х років через боязнь мешканців правого берега Дністра, що Молдова приєднається до Румунії. Росія скористалася цим, щоб зміцнити свої позиції в регіоні, підтримавши Тирасполь у збройному протистоянні з Кишиневом 1992 року. За тридцять років після завершення придністровської війни, під час якої загинуло близько 1200 людей, Придністров’я є територією замороженого конфлікту.
Виглядає, що всі сторони, залучені до конфлікту – США, ЄС, Молдова, Україна – прийняли той факт, що ситуація залишиться незмінною у середньостроковій перспективі. Це тому, що Росія робить усе можливе, щоб конфлікт не вирішувався. Регіон фактично перебуває під протекторатом Москви: російський контингент чисельністю близько 1300 осіб розміщується тут, а також діє розгалужена структура російських спецслужб. Кремль фінансує невизнану республіку (у 2014 році тодішній спікер парламенту «ПМР» Михайло Бурла повідомив, що РФ щорічно виділяє Придністров’ю 1 млрд дол.) і повністю контролює місцеву владу.
Також він інформував, що в парламенті Придністров’я зареєстрований законопроект про визнання ДНР і ЛНР, і що, якщо він буде прийнятий, Придністров’я має намір підписати з ДНР і ЛНР угоди про співпрацю та дружбу.
Така зміна в російській політиці щодо Придністров’я може мати свої наслідки. По-перше, вона може спровокувати більш активну позицію Молдови, яка намагається залучити Придністров’я до мирного процесу і встановити контроль над цією територією. По-друге, вона може стати додатковим приводом для загострення відносин між Росією та Україною.
Загалом, ситуація з Придністров’ям залишається складною та невизначеною. Незважаючи на замороження конфлікту та намагання Москви зберегти свій вплив в регіоні, вирішення питання щодо статусу Придністров’я залишається актуальним для Молдови та міжнародної спільноти в цілому.
Засоби збереження миру, що не спрацювали
У ХХ столітті світ був свідком кількох ситуацій, коли виникала загроза ядерної катастрофи: берлінська криза у 1961 році, карибська криза у 1962 році, ракетна криза у 1983 році… У кожному випадку світ вдалося врятувати, завдяки здоровому глузду політиків. Але не зважаючи на це, політики продовжували робити ризиковані рішення, які, хоч і не приводили світ до ядерної війни, проте ставили під загрозу міжнародну безпеку, як це сталося, наприклад, з радянським вторгненням в Афганістан у 1979 році.
Російсько-українська війна продемонструвала проблему з запобіжниками глобальної системи безпеки, які були створені після закінчення холодної війни. Однак, якщо Росія може ігнорувати міжнародне право та жертвувати людським життям на користь своїх амбіцій, то чому не може зробити це і будь-яка інша країна? Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив під час коментування обстрілу Запорізької АЕС, що ризик ядерної конфронтації знову стоїть на порозі через кілька десятиліть. Він закликав ядерні держави взяти на себе зобов’язання не використовувати ядерну зброю першими.
Протягом десятиліть, що минули від закінчення холодної війни, на політичній арені з’явилось нове покоління політиків, збільшилась кількість гравців на світовій шахівниці, які можуть вносити свої власні інтереси і погляди на події у світі. У цих умовах важливість запобіжників усе зростає, адже їхня робота має на меті запобігання конфліктів, які можуть вибухнути не тільки між двома державами, а й між окремими групами, терористичними організаціями, які мають доступ до ядерної зброї або можуть створити її самостійно. Все це підкреслює важливість постійного вдосконалення та розвитку системи запобігання ядерній катастрофі.”
Таким чином, дії однієї країни можуть мати серйозні наслідки для всього світу, і саме тому важливо дотримуватись принципів міжнародного права та зобов’язань, встановлених на міжнародному рівні. Ядерна зброя – це зброя, яка не повинна використовуватись ніколи, оскільки її застосування може призвести до катастрофічних наслідків. Тому необхідно продовжувати здійснювати заходи, спрямовані на запобігання конфліктів та зменшення ризиків використання ядерної зброї, і розвивати міжнародну співпрацю в цьому напрямку.
Незважаючи на те, що запобіжники глобальної архітектури безпеки не завжди працюють, їх існування важливо для забезпечення світового порядку та миру. Розуміння цієї проблеми може допомогти політикам та державам зосередитись на розвитку ефективних механізмів запобігання конфліктів та зменшення ризиків використання ядерної зброї. Тільки таким чином можна забезпечити стабільність та безпеку в світі, де війни та конфлікти стали дедалі більш складними та небезпечними.
